На Аскольдовій могилі поховали їх

Для майбутніх класних керівників Новини

Мені дуже тяжко проводити будь-які бесіди про цей день в історії України, бо мова заходить про смерть юнаків під Крутами. Хлопчиків, які мали стати провідними фахівцями-фізиками, інженерами, відомими митцями, учителями-наставниками, батьками для своїх синів і дочок. Але натомість вони померли. Михайло Грушевський визначив цю смерть так: «Велике щастя згинути так, в боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи». Мене розтинають подвійні чуття: з одного боку, гордість і утвердження українського Духу. З іншого – скорбота від втрати.

Відома українська діячка  Людмила Старицька-Черняхівська написала тоді в столичній пресі пам’ятні слова: «Для нас ця могила лишиться на віки полум’ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. Це буде ДРУГА СВЯТА МОГИЛА НАД ДНІПРОМ. В хвилині одчаю, в хвилині занепаду, в хвилині знесилля будуть приходити до неї старі й малі, щоб відживитись тим святим вогнем ентузіазму, який палитиме тут і під камінним хрестом. Діти України, — це ваша могила, вона буде тим дзвоном, що взиває живих, не дасть вам спинитись, не дасть забути. Цей день стане днем усієї шкільної молоді України. Від року до року сюди будуть приходити, тут будуть молитися, тут будуть складати братську присягу ті, що матимуть переступити поріг життя. І коли життя зітре з пам’яті сучасника ці дорогі обличчя наших братів, коли прийдуть нові люди… вони пам’ятатимуть, що тут лежать ті, які віддали все, що мали, молодість, щастя й життя за волю України”.

          Упевнена, що ви, мої любі учні, гідні крутянських лицарів. І значить, Україні бути!